Трагічна дата: 26 квітня 2016 року виповнюються 30-ті роковини катастрофи на Чорнобильській АЕС, що стала однією з найбільших техногенних аварій ХХ століття.

25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС готувалися до зупинення четвертого блоку на планово-попереджувальний ремонт. Цим зупиненням вирішили скористатися, щоб провести випробування однієї з систем безпеки експлуатації реактора РБМК-1000. Але програма випробування мала серйозні недоліки. Внаслідок збігу цілого ряду обставин, починаючи з 1 години 24 хвилини 26 квітня, відбулася серія вибухів, які призвели до руйнування реактора та будівлі 4-го блока і викиду великої кількості радіоактивних речовин у довкілля. Потоки високоактивної лави з розплавленого палива й графіту проникли у приміщення нижньої частини реактора. В результаті склалася надзвичайна ситуація, яка вимагала термінових дій по нейтралізації небезпеки.
Першими в боротьбу з вогнем включилися воєнізовані пожежні частини міст Чорнобиля і Прип’яті, а також Києва й інших населених пунктів Київщини, особливо міста Білої Церкви.
Буквально через кілька хвилин після вибуху два відділення пожежників, а також черговий караул, які прибули на 4-й блок, почали боротьбу з вогнем, що спалахнув на покрівлі, в приміщенні поблизу зруйнованого реактора. Це дозволило запобігти розповсюдженню пожежі в бік 3-го енергоблока. Незабаром на місце аварії прибули всі пожежники м. Прип’яті, які тієї ночі були вільні від чергування. Понад годину в умовах потужного іонізуючого випромінювання, в токсичній задимленій атмосфері на висоті від 12 до 70 метрів, при постійній загрозі зрушення конструкції тривав двобій людей з вогнем. На більшості ділянок пожежники зуміли локалізувати або повністю ліквідувати вогонь.
Завдяки рішучим діям воєнізованої пожежної охорони Чорнобильської АЕС та інших підрозділів пожежу на покрівлях ЧАЕС о 6 годині 35 хвилин 26 квітня було повністю ліквідовано.
Практично всі, хто першими включилися в боротьбу з пожежею, дістали небезпечні для життя дози опромінення. 27 квітня 19 чоловік, які постраждали при гасінні пожежі, були доставлені в Московську клінічну лікарню № 6 Третього головного управління при Міністерстві охорони здоров’я СРСР. Але, незважаючи на зусилля лікарів, шістьох з них врятувати не вдалося.
Втім, незважаючи ні на які труднощі й небезпеку, саме пожежники опинялися у найкритичніших місцях і розв’язували надзвичайно гострі питання. Це стосується насамперед команди у складі п’яти пожежників з Білої Церкви, які, ризикуючи життям, зуміли вивести радіоактивну воду з-під зруйнованого реактора, чим запобігли водневому вибуху небаченої сили.
27 квітня до робіт по локалізації аварії було залучено військові частини, зокрема, армійську авіацію. Для виконання робіт знадобилося понад 1800 вертольото-вильотів. В результаті до 6 травня 1986 року потужність радіоактивного викиду з аварійного реактора зменшилася в декілька тисяч разів.
Потім почалися роботи з очищення території і поховання зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний «саркофаг» (об’єкт «Укриття»). Оскільки було вирішено запустити 1-й, 2-й і 3-й блок станції, радіоактивні уламки, розкидані територією АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані. У приміщеннях перших трьох енергоблоків проводилася дезактивація. Будівництво саркофага було завершене в кінці листопада 1986 року.
У 1986-1987 роках силами ліквідаторів, працівників більш як 40 міністерств і відомств з України, Росії та інших республік колишнього Радянського Союзу було виконано величезні обсяги робіт. Всього в них взяло участь понад 600 тисяч чоловік, з яких кожний другий був “людиною в погонах”.
Серед ліквідаторів-пожежних були і працівники нашого підрозділу: Присядько Володимир Іванович, Сатановський Олег Володимирович, Міхальов Віталій Георгійович, Бойко Віктор Леонідович, Оніщук Олександр Іванович, Ткачук Анатолій Сергійович наша щира вдячність їм за їх неоціненний подвиг для людства.
Так, ліквідатор-пожежник Ткачук Анатолій Сергійович и досі працює в нашому підрозділі, на посаді майстра газодимозахисної служби 15 ДПРЧ, з сумлінністю та відповідальністю підходить до ремонту та ревізії обладнання для захисту органів дихання та апаратів сжатого повітря. Має великий практичний та теоретичний досвід у газодимозахисній службі, яким ділиться з молодими співробітниками. Своєчасно і якісно проводить ремонт АСВ, їх перевірку. Утримує в справному стані і чистоті устаткування бази ГДЗС. Своєчасно веде документацію бази, облік протигазів та запасних частин до них. Багато уваги приділяє підготовці ланки ГДЗС 2 ДПРЗ, яка успішно виступає на обласних змаганнях. Про це свідчать зайняті «призові» місця на протязі 15 років.
На фото: Ткачук Анатолій Сергійович – в 1986 році брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, майстер ГДЗС 15 ДПРЧ.
З скорботою ми згадуємо Троца Іллю Семеновича, що отримав велику дозу опромінення під час ліквідації наслідків аварії і пішов з життя, даруючи життя іншим.
Пожежні зробили справжній подвиг – приборкали лихо, урятували тисячі людських життів.

Зваріч О. А.