Азотна завіса. Про вітчизняний ринок азотних міндобрив

Актуально. Економічний моніторинг
Впродовж останніх року-півтора правила гри на вітчизняному ринку азотних мінеральних добрив кардинально змінилися. Хіміки потерпають від напливу імпорту, перенасичення ринку та падіння цін на добрива в розпал сезону. Проте з’явилося одразу кілька “азотних” інвестиційних проектів
Імпорт на ринку
Протекціоністська політика офіційного Києва пов’язана насамперед з тим, що українські виробники азотних добрив програють у конкурентній боротьбі з російськими колегами.
Варто нагадати, що політика російської влади спрямована на розвиток власної хімічної промисловості і передбачає надання з федерального бюджету субсидій хімпідприємствам на повернення частини затрат при сплаті відсотків за кредитами, що були взяті для реалізації інвестиційних проектів. Це вже не говорячи про дешевий природний газ. І, судячи зі звітів Російської хімічної асоціації, реальні інвестиції у хімічні проекти значно перевищили цільові показники їхньої стратегії розвитку: 2015 р. це перевищення склало 44,5%, 2016 р. — 10,6%. За “реалістичним” сценарієм наші північні сусіди до 2030 р. мають наростити виробництво азотних мінеральних добрив на 60%, а експорт — на 50%. При цьому за “інноваційним” сценарієм приріст виробництва та експорт російських азотних добрив має подвоїтись.
Тому реакція українських хіміків та чиновників цілком логічна. Особливо якщо поглянути на динаміку імпорту з Росії. Так, впродовж 2014-2017 рр. імпорт російських азотних добрив в цілому збільшився на 34%, в тому числі імпорт карбаміду — вдвічі, карбамідно-аміачної суміші (КАС) — на 25%. Водночас імпорт аміачної селітри з Росії скоротився на 90% і торік склав 12,9 тис.т (або менше 4% загального обсягу імпорту цього виду добрив”).
Таке різке скорочення пояснюється тим, що вітчизняні аграрії та імпортери обійшли діючі на той час антидемпінгові мита на селітру. В червні 2014 р. антидемпінгові мита на аміачну селітру з Росії було продовжено, а їхні розміри збільшено з 9,7-11,9% до 20,5-36,0%. Аграрії за можливості переорієнтовувалися на використання карбаміду, а імпортери почали завозити в Україну нові модифікації селітри. “Аби обійти мита, російські постачальники ввозять в Україну селітру під виглядом сумішей, тому цей ринок виявився фактично відкритим”, — зазначив Руслан Іллічов, генеральний директор Федерації роботодавців України. “Розрахунковий обсяг імпорту російських замінників аміачної селітри (що ввозились за кодом групи 3105) торік міг скласти 400-500 тис.т”, — сказала Марина Григораш, начальник відділу досліджень ринків хімічної промисловості та фармацевтичної сировини ДП “Держзовнішінформ”. Імпорт багатокомпонентних добрив (так званих NPK), що потрапляють до України за кодом 3105, у 2017 р. зріс на 47%. Причому в натуральному вираженні 78% припало на російську продукцію.
Імпорт проти дефіциту
Варто наголосити, що минулорічний 40%-вий приріст імпорту азотних добрив, який склав рекордні 1,7 млн т, було спричинено створенням ажіотажного дефіциту на ринку. Інакше кажучи, висококонкурентний російський азот фактично зупинив роботу українських підприємств, що, в свою чергу, сформувало ще більшу потребу в імпорті. “Засилля на українському ринку російських добрив за демпінговими цінами призвело до того, що починаючи з 2014 р. вітчизняні виробники практично втратили можливість конкурувати з російськими виробниками. Робота українських заводів стала збитковою, і вони змушені були спочатку зменшувати обсяги виробництва, а згодом зупинятися”, — наголосили у прес-службі Group DF, до складу якої входить холдинг Ostchem.
Так, протягом березня — червня 2017 р. компанія Ostсhem зупиняла заводи, що призвело до скорочення виробництва продукції. Черкаський і Рівненський “Азоти” припинили виробництво через проблеми з постачанням природного газу, а “Сєвєродонецький Азот” — через дорожнечу привізного аміаку, що надходив з м.Розсош (Росія).
На ринку, за оцінкою аналітиків інформагентства “Інфоіндустрія”, склалася надзвичайна ситуація: заводи в пік сезону припинили відвантаження продукції, за яку аграрії вже здійснили передплату.
“2017 р. сукупний обсяг виробництва селітри усіма українськими заводами склав 1,065 млн т, що дозволило задовольнити внутрішній попит лише наполовину, — пояснила Марина Григораш. — Решту перекривали імпортованою селітрою та її замінниками”.
До того ж суттєво розширилася географія імпортерів. Якщо 2015 р. 80% у структурі імпорту азотних добрив забезпечувала російська продукція, то 2017 р. її частка зменшилася до 52%. Натомість збільшилися поставки з Білорусі, Узбекистану, Литви, Польщі, Румунії, Грузії і навіть Єгипту.
Що стосується національного виробника, то через торішній великий наплив аміачної селітри група Ostchem недоотримала понад 40% виручки від реалізації продукції порівняно з показником 2016 р. Як зазначають у компанії, це призвело до різкого зменшення податкових відрахувань в бюджети всіх рівнів, а також до “заморожування” соціальних проектів, згортання запланованих інвестиційних програм та масової трудової міграції висококваліфікованих спеціалістів за кордон. “Відтік персоналу на азотних заводах був на рівні близько 5 тис. осіб, що загалом становить 30%”, — зазначили у прес-службі Group DF.
Влада проти імпорту
Ідучи на поступки національному виробнику, наприкінці травня 2017 р. влада відновила дію антидемпінгових заходів щодо імпорту російського карбаміду та КАС, постачання яких, як зазначалося, різко зросло. Нове мито на ввіз цих продуктів зараз складає 31,8%. Власне, це рішення було прийняте ще наприкінці 2016 р., проте застосування мит свого часу відклали через активну підготовку аграріїв до весняної посівної. Далі український ринок для російських добрив закривали інтенсивніше. Наприкінці грудня минулого року постановою Кабміну №1022 до переліку заборонених до ввезення в Україну потрапили російські сульфат амонію та вапнякова селітра, проте діяти ці санкції почали з 1 березня 2018 р. (теж спрацювала поступка аграріям напередодні весняної посівної).
І нарешті, наприкінці березня, в результаті перегляду діючих антидемпінгових мит стосовно імпорту аміачної селітри з Росії їх знову збільшили до 29,25-42,96%. Також в межах цієї санкції чиновники розширили опис товарів, до яких застосовуються ці заходи, щоб протидіяти напливу “замінників” селітри. Завдяки цим заходам у першому півріччі поточного року географія імпорту продовжила розширятися, а частка російської продукції — зменшуватися. Так, частка російських азотних добрив в загальній структурі імпорту зменшилася з 52% до 23%: російського карбаміду — з 71% до 11%, аміачної селітри — з 4% до 0,5%, сульфату амонію — з 63% до 30%, КАС — з 31% до 5%.
Важливо, що нові антидемпінгові мита не зірвали весняну посівну-2018 — аграрії були повністю забезпечені добривами. Імпортери до посилення антидемпінгових мит встигли завезти достатньо добрив, включаючи суміші NPK з високим вмістом азоту. Це знову призвело до формування надлишку товару на ринку. “Перехідний залишок аміачної селітри, що залишився з попереднього сезону, склав 300 тис.т, вітчизняні азотні заводи також працювали досить активно, що в сукупності призвело до затоварювання ринку на рівні 300-400 тис.т аміачної селітри. Цей обсяг залишився лежати на складах і обвалив ціни”, — зауважив Сергій Рубан, комерційний директор компанії Grossdorf.
Більше того, як зазначили у прес-службі Group DF, ринок на 80% був затоварений російською продукцією. І знову під загрозою закриття опинилися азотні заводи Ostchem, які не могли вийти на оптимальне завантаження виробничих потужностей.
Щодо цін, то на початку року вартість аміачної селітри складала 9 тис.грн/т, а станом на початок квітня знизилася до 7,9-8,1 тис.грн/т. “У I кварталі поточного року підприємства Ostchem знизили ціну на свої добрива майже на 15%, — заявили у прес-службі Group DF. — Незважаючи на те що така ціна практично позбавляє компанію можливості отримувати прибуток, компанія свідомо пішла на цей крок, щоб уникнути чергової повної зупинки заводів і зберегти робочі місця для більш ніж 20 тис. робітників”.
Водночас повної зупинки не уникло інше азотне підприємство. На фініші весняної посівної, у квітні поточного року, “ДНІПРОАЗОТ” встав на капітальний ремонт та модернізацію своїх агрегатів і до роботи так і не повернувся. За словами голови правління підприємства Сергія Сідорова, причина зупинки — висока вартість сировини і природного газу, що призвела до збитковості виробництва аміаку та карбаміду.
Осіння азотна потреба
На середину вересня на ринку склалася така картина: запаси азотних добрив, що складувалися ще з весни, розпродані, імпорт з Росії обмежений, а “нова” продукція в розпал осінньої посівної подорожчала. Вартість 1 т аміачної селітри зросла до 9,6-10,0 тис.грн, карбаміду— до 11,7-11,8 тис.грн, КАС — до 8,5 тис.грн.
При цьому нові партії болгарської та турецької селітри пропонувалися по 10,3-10,5 тис.грн/т (FCA, бег). Однак, як зазначають гравці, ринок не готовий прийняти такі ціни і слабо реагує на цю пропозицію.
Експерти також зазначають, що багато аграріїв готові зменшити обсяги внесення добрив восени і перенести основне підживлення на весну. Особливо це актуально через нестачу фосфору. Дефіцит на ринку фосфорних добрив складає 50-60%. НАК “Нафтогаз України” днями оголосила про підвищення цін на природний газ для промислових підприємств. Починаючи з 1 жовтня поточного року вони зростуть на 9,4-9,7% і становитимуть 11,2-12,2 тис.грн/куб.м (без урахування ПДВ) залежно від обсягів закупки й умов оплати.
Азотні інвестпроекти
Окрім обмеження російського імпорту, що торкнулося усіх видів азотних добрив, не менш важливою подією на ринку стали запуски одразу кількох нових виробничих потужностей, а також заяви про наміри інвестувати в розвиток української агрохімії.
У червні компанія Grossdorf запустила в Черкаській області виробництво багатокомпонентних твердих мінеральних добрив у гранулах загальною потужністю 35-50 тис.т на рік. Зараз там відпрацьоване виробництво гранульованого сульфату амонію та NPK-добрив різних формуляцій. “Стартові інвестиції склали близько 30 млн грн, а нині ця сума зросла до 50 млн грн”, — розповів Сергій Рубан, пояснюючи це зростання тим, що компанія закупила обладнання, яке було наявне на ринку, і взялася його модернізувати, адаптуючи до сировини. Наразі близько 30% обладнання вже замінено. “Враховуючи, що нове виробництво знаходиться на постійній модернізації, воно, відповідно, не повністю завантажене, — зауважив пан Рубан. — Незабаром ми вийдемо на нормальний режим роботи і будемо виготовляти 500-700 т добрив на добу. А до кінця року виробництво гранульованого сульфату амонію складе 20-26 тис.т”.
Окрім того, виробничу лінію доукомплектовують обладнанням, що дозволить виготовляти продукцію з додаванням фосфору, калію та мікроелементів, так звані адаптивні добрива. Такі добрива аграрії замовляють за власними формулами під конкретні власні потреби. У компанії вважають нішу адаптивних добрив перспективною і вірять, що у середньостроковій перспективі вони завоюють понад третину ринку. Адже завдяки таким продуктам фермери мають менші витрати і більший ефект.Поборотися за місце на ринку добрив у сегменті сульфату амонію має намір ТОВ “Українські мінеральні добрива” (входить у структуру компанії UMG), створене наприкінці минулого року. Виробниче обладнання потужністю в 100 тис.т добрив на рік планують встановити в одному з цехів Криворізького центрального рудоремонтного заводу. Загальні інвестиції у проект склали 211 млн грн.
Сировиною для цього виробництва має стати кристалічний сульфат амонію, що є побічним продуктом коксохімічних заводів металургійної компанії “Метінвест” (теж, як і UMG, належить компанії “СКМ”). “Ми розраховуємо, що завдяки швидшій логістиці й незалежності від імпортної сировини ми матимемо величезну конкурентну перевагу. Це стосується насамперед постачання добрив на український ринок”, — зауважив Олексій Афанасьєв, генеральний директор ТОВ “Українські мінеральні добрива”.
Однак криворізький проект зіткнувся з протистоянням місцевої громади, яку лякають екологічні ризики нового підприємства. Тому в компанії не беруться прогнозувати, коли аграрій отримає першу тонну гранульованого сульфату амонію.
Потенційно запуск цих двох інвестпроектів і вихід виробництв на повну потужність, включаючи роботу “Сумихімпрому”, може наблизити імпорт сульфату амонію до мінімуму.
Під імпортозаміщення також потрапляє рідка карбамідно-аміачна суміш. У середині вересня Grossdorf у співробітництві з фірмою “Тігос” відкрили в Одеській області потужності з виробництва КАС. Для компанії Grossdorf, що вже займає 15% вітчизняного ринку КАС, це другий завод рідких добрив. Його відкриття дозволило компанії наростити свої потужності з 350 тис.т до 410 тис.т КАС на рік.
Як зазначають у компанії, сировину для виробництва рідких добрив вони отримують з Європи та Середньої Азії, але її транспортування для виробництва КАС з центральних областей у південні є затратним. Тому виробництво і базу зберігання сировини вирішили побудувати на Одещині. Введені потужності дозволять компанії забезпечувати споживання КАС всю Одеську область (а це 60-80 тис.т на рік), а також експортувати добрива в Молдову.
Автор: Наталія Шевченко. business.ua

Запись опубликована в рубрике Наша газета. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.


один + = 2

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>