Люди ще не відчули істотних змін на краще

Фрагменти виступу Голови Федерації профспілок України Григорія Осового на Всеукраїнському віче
Спільний представницький орган профспілок вирішив скликати невідкладно 16 січня всеукраїнське зібрання профспілкових лідерів і активістів для обговорення наших спільних проблем, викликів і загроз, які нависли над національним профспілковим рухом і правами працівників.
Так поступали ще з стародавніх часів наші предки, які збиралися на громадські зібрання та стали згодом найвищою формою прямої демократії.
Згадаймо, що і в сучасній профспілковій історії у 2015 році ми збиралися таким спільним загалом, коли ситуація була катастрофічною: падіння економіки, шалена інфляція, різка девальвація гривні і знецінення коштів, втрата робочих місць. Повне ігнорування Урядом пропозицій профспілок.
Тоді ми пред’явили Трудовий ультиматум Уряду Яценюка і зажадали його відставки. Інакше не могло бути, бо профспілки діяли в інтересах і на захист людей.
Укладено Генеральну угоду, якою до 2021 року намічені подальші кроки щодо економічного розвитку і підвищення добробуту працівників.
Водночас треба сказати, що люди ще не відчули істотних змін на краще. Дефіцит гідної праці примушує мільйони співвітчизників до трудової міграції за кордон. Країна втрачає безповоротно найцінніше, що має – людей. Щодо середньої заробітної плати, то українські робітники знаходяться на останньому місці в Європі. Водночас проект урядового законопроекту «Про працю» 2708 не тільки не вирішує ці проблеми, а ще більше заганяє людей у глухий кут.
БЮДЖЕТ КРАЇНИ. Ми очікували і пропонували зміни підходів, однак бюджет знову сформовано на застарілих засадах економії на людях і потребах у фінансуванні життєво важливих освітньої, медичної, наукової, гуманітарної сфер. Водночас рекордні запозичення Уряду у іноземних кредиторів та внутрішньому ринку все більшим фінансовим тягарем лягає на кожну українську сім’ю, загрожуючи дефолтом країни.
ЦІНОВА ПОЛІТИКА – СУЦІЛЬНІ ПАРАДОКСИ.
Як так може бути, що в Україні, де збираються рекордні врожаї, ціни на продукти харчування більші, ніж у країнах Європи, куди ми експортуємо нашу продукцію. Наступне, ціна на газ. Надра належать народу, газу видобувається достатньо, щоб забезпечити власне населення, а ціни як на майданчиках Роттердаму. Те ж саме з тарифами на електроенергію.
І таких чутливих питань для пересічного українця більш ніж достатньо. Ось де широке поле діяльності для Уряду. І безперечно, в таких справах профспілки підтримували б об’єктивну необхідність проведення назрілих реформ. Наголошую, що від Федерації профспілок України, від Спільного представницького органу ми неодноразово подавали свої пропозиції щодо регулювання ринку праці, до проекту Державного бюджету, закликали Уряд до соціального діалогу та відновлення діяльності на площадці Національної тристоронньої економічної ради. Переконували взятися за реалізацію спільними зусиллями Генеральної угоди. А що навзаєм?
Утаємничена підготовка законопроектів, які безпосередньо зачіпають соціально-економічні та трудові права та інтереси працівників і ведуть до руйнації створюваної за роки незалежності системи соціального захисту за європейським зразком.
Згадаймо боротьбу профспілок за закон про прожитковий мінімум, про державні соціальні стандарти і гарантії, про зарплату, про охорону праці, відпустки, колективні договори, соціальний діалог та багато іншого. А під ялинку отримали сюрприз – закон про знищення профспілок. При цьому з особливим цинізмом ідеологи цього процесу розгорнули масштабну кампанію дискримінації ролі та місця профспілок у суспільстві та навіть активістів.
Ми провели пікетування парламентського Комітету з питань соціальної політики, де розглядалися проекти Трудового кодексу, підготовлені за участю профспілок, і урядовий законопроект 2708, проти якого категорично виступили практично всі профспілки.
Як результат:
Перше, – позитивне – було заблоковано схвалення в турборежимі урядового законопроекту;
Друге, прийнято Комітетом компромісне рішення – усі чотири законопроекти направити на розгляд парламенту, який має визначити, що взяти за основу.
Нам невідома офіційна позиція СПО об’єднань роботодавців, але коли порушуються основоположні Конвенції МОП і права людини, ніхто не має стояти осторонь. Тим паче, що соціально відповідальні роботодавці саме так і взаємодіють з профспілками, інших треба переконати або змусити поважати гідність людини праці.
Як саме нам діяти за цих обставин?
Для цього якраз і скликано таке представницьке профспілкове віче, щоб дати відповіді на виклики і загрози, що стоять перед нами. Узгодити план дій.
У цей драматичний момент кожний профспілковий лідер і активіст має поставити перед собою питання, що потрібно зробити для того, щоб донести до широкого загалу спілчан, трудових колективів правду про дійсні наміри «нових ліберальних реформаторів».
Так складалося роками, що люди очікували, що їм дасть профспілка, сьогодні постало руба питання про готовність кожної первинної профспілкової організації, кожного члена профспілки реалізувати свою місію членства як це записано в ст.36 Конституції України, що громадяни об’єднуються в профспілку для захисту своїх прав. І це стане народженням нової якості профспілок як правозахисної організації.

Запись опубликована в рубрике Наша газета, Профком. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.


9 × = пять

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>