ВІН БАЧИВ МЕТУ

Народная история
У музеї історії АТ «ДНІПРОАЗОТ» є експозиція під назвою «Вони працювали у нас». Це відомі особистості,чия трудова діяльність була зв’язана з нашим підприємством. Серед багатьох славнозвісних фото є і фотографія Власенко Василя Михайловича, визначного українського вченого в галузі хімічної технології, кінетики і каталізу». Це бувший головний технолог виробництва в першому і єдиному тоді в СРСР цеху №8 виробництва важкої води на ДАТЗ.
Нещодавно я отримала від Національної академії наук України бібліографію провідних вчених з розповіддю про життя і наукову діяльність Власенка В.М. Видання присвячено 100-річчю з дня народження.
Василь Михайлович – фундатор наукового напряму «екологічний каталіз», доктор хімічних наук, професор, член кореспондент НАН України, заслужений діяч наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, премії ім. Л.В. Писаржевського АН УРСР, премії Ради Міністрів СРСР, кавалер орденів «Знак пошани» та «За заслуги».
Василь Михайлович Власенко народився 16 вересня 1921 року у селі Яблунька на Київщині, у селянський багатодітній сім’і. В родині панувала повага до книжкових знань. Настільною книгою був «Кобзар» Тараса Шевченка, котрого шанували особливо. Василь рано пішов до школи, яку закінчив з відзнакою. Напередодні війни, 1941 року закінчив три курси хіміко-технологічного факультету Київського політехнічного інституту. Політехнічний інститут був евакуйований до Ташкенту. Якраз йшов набор серед студентів на прискорений курс навчання інженерного факультету військової Академії хімічного захисту. Війна стала для В.М. Власенка ще одним важливим, доленосним періодом, що істотним чином сформував особистість майбутнього вченого. Після демобілізації у 1946 році Василь продовжив навчання у Київському політехнічному інституті. Підприємство, куди був направлений молодий інженер, було також дуже молодим: йому ледь виповнилося 10 років. Дніпродзержинський азотно-туковий завод, запущений в експлуатацію 18 квітня 1938 року, після визволення України в 1943 р., знов розгортав потужність. В липні 1948 року, саме перед прибуттям на завод В.М. Власенка, був введений в експлуатацію спецоб’єкт – цех №8 по виробництву «важкої» води для потреб атомної промисловості. У своїй статті до 75 річчя комбінату і 65 річчя організації на ДАТЗ виробництва «важкої» води, я так описувала той час:
«По всьому периметру «вісімки» стояли сторожові вишки з охоронцями. Будували цех німецькі полонені. Для роботи у засекреченій «вісімці» ішов у відділі кадрів ретельний відбір молоді. Заповнювалися анкети, які направлялися в НКВС. Кілька місяців чекали фахівці допуск, і давали підписку про нерозголошення інформації щодо продукції, що вироблялася в цеху». Саме на той момент і припало призначення інженера В.М. Власенка на роботу. Його затвердження не зустріло перепон, оскільки він пройшов військову службу. Робота на виробництві була нелегкою, але цікавою. Незабаром справдилися і мрії про дослідницьку роботу. У жовтні 1949 року Власенко стає завідувачем лабораторії, а ще через півроку – керівником дослідницької групи спецлабораторії, з виконанням обов’язків начальника ВТК об’єкту. Влітку 1952 року Власенка призначили на посаду головного технолога цеху, а на початку 1953 року він став головним технологом виробництва і заступником начальника об’єкту. При цьому він серйозно займався раціоналізаторством і дослідницькою роботою. Наукові здібності молодого виробничника привернули увагу столичних науковців. 19 травня 1953 року Власенко В.М. звільнився з ДАТЗ і був переведений до заочної, а потім очної аспірантури ДІАП (Державного інституту азотної промисловості). Починався новий етап життя, та «дніпродзержинський» період назавжди залишився у пам’яті. Тут, на виробництві, були розпочаті перші наукові дослідження В.М, Власенка. Звідси його глибоке знання промисловості і практична спрямованість наукових розробок. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію і до 1958 р. працював у ДІАП. З 1958 р. наукова діяльність В.М. Власенка пов’язана Академією наук УРСР. У 1958 – 2000 р. Василь Михайлович працював старшим науковим співробітником і завідувачем відділу в Інституті фізичної хімії ім. Писаржевського , в 1967 р. захистив докторську дисертацію. У 2000 р. рішенням Президії НАН України вченого переведено на посаду радника при дирекції в Інститут сорбції та проблем ендоекології НАН України.
Учень відомого радянського вченого Героя соціалістичної праці, академіка Г.К. Борескова, В.М. Власенко створив власну школу і зробив вагомий внесок у хімічну технологію і вчення про каталіз. Фундаментальні роботи, присвячені фізікохімічним основам процесів, які розвиваються в режимах малих концентрацій реагентів, особливостям макрокінетиці цих процесів, взаємодії реагентів з каталізаторами, допомогли Василеві Михайловичу вперше у світі сформулювати основні принципи нового напряму в каталізі – екологічного каталізу, який нині має загальне визнання. Науковець одним з перших зрозумів важливість такого каталізу з огляду на глобальні проблеми охорони довкілля і специфіку реакцій, які реалізуються відповідно до концепції нового напряму. Результати досліджень В.М. Власенка відображені більше ніж у 300 публікаціях, насамперед 7 монографіях, 50 авторських свідоцтвах і патентах. Серед його учнів понад 25 докторів і кандидатів наук. Розробка «Корінне вдосконалення виробництва важкої води і аміаку» здобула масштабне впровадження на відповідних виробництвах України. Наше підприємство може пишатися, що дало путівку у життя видатному вченому В.М. Власенко, який завжди орієнтувався на конкретний практичний результат.
8 травня 2012 року Василь Михайлович Власенко відійшов у вічність. Пам’ять про вченого живе в його книгах, які добре знають і читають науковці декількох поколінь.
Директор музею підприємства Л.Я. Орлянська