Стежками козацької слави

На сцені ПК “Хімік”
1 листопада на сцені Палацу культури “Хімік” пройшла фольклорна конкурсна програма «Стежками козацькоï слави». Відкрила програму композиція «Ой, зеленеє жито, зелене» у виконаннi Академічного фольклорно-хореографічного ансамблю «Славутич», м. Днiпро. Пiсля здобуття незалежностi Украïни до нас поступово повертається забута козацька спадщина. Ми, нiби заново, вiдкриваємо для себе нашу iсторiю. Ми — нащадки славного лицарства — живемо на Дiпропетровщинi — батькiвщинi запорiзького козацтва. На вiрному козацькому словi, мiцнiй трудовiй долонi, талановитiй душi приднiпровцiв тримається не лише край, а й Украïна. Приднiпровська земля давала снагу, силу й волю славному козацькому роду. Козацтво — найяскравiший спалах в iсторiï Украïни. На захист багатостраждальноï, але такоï рiдноï, землi ставали справжнi героï тодi у далекi часи, так само i зараз. Сила, спритнiсть i мужнiсть украïнських козакiв змiнила свiт тодi, i, сподiваємось, змiнить його й сьогоднi.
Учасниками конкурсної програми «Стежками козацької слави» стали: “Козак-дизель” автотранспортного цеху, збірна команда цехів карбамид-1 та 1-Б “Козаки-азотівці”, команда “Завзяті соколи” планово-економічного управління і наймолодші учасники конкурсу – “Тритузнята”середня загально-освітня школа № 20.
Оцiнювало виступи козакiв авторитетне журі: голова жури — Сергій Леонідович Сідоров, Голова Правління АТ “ДНІПРОАЗОТ”, депутат міської ради, заступник Голови Правління, директор з персоналу та загальних питань Ігор Вікторович Ілларіошин, Тетяна Володимирівна Соломка — Заслужений діяч мистецтв України, директор Академічного фольклорно- хореографічного ансамблю «Славутич», м. Дніпро, Роман Трофименко — викладач Камя’нського музичного коледжу та журналіст-блогер Віталій Бараннік. Програма конкурсу складалася iз чотирьох завдань: вiзитка куреня, представлення команди, яке надає можливість ближче познайомитись з кожною командою; «Козацькі смаколики» – конкурс для тих, хто любить попоїсти варенички та знає багато страв польової козацької кухні; спортивно-розважальний конкурс «Козацькому роду нема переводу» – фізичне випробування, в якому перевіряються влучність, швидкість реакції, спостережливість, винахідливість. Останнє завдання — конкурс театральних естрадних мiнiатюр «Козацький гумор». Всі конкурси оцінюються за 10-бальною системою, а конкурс вболівальників може принести команді ще додаткових 5 балів.
Оцінювання велося за такими критеріями: артистизм і оригінальність виступів, творча індивідуальність команди, вдале поєднання історичного і сучасного матеріалів, костюми та реквізит.
Наші співвітчизники зараз з гордістю підкреслюють свою приналежність до української нації. Але на питання «Що значить бути українцем?» або «Що таке бути нацією?» може відповісти далеко не кожен.
Нація – це суспільство людей, які через єдину долю знаходять єдиний характер. У кожної нації є ДНК – унікальний код, який захований в самому простому: оберегах, казках, піснях. Коди «зашиті» в мотанках, колискових, писанках, вишиванках, казках, гуморі. Але сьогодні ми вирішили визначити національний код українських вояків, думки про яких останнім часом розділилися. Одні кажуть, що козаки були простими найманцями, що воювали за гроші, інші – що це було сильне волелюбне військо, що захищало свою батьківщину. Отже, ким насправді були козаки і чим вони займаються зараз, ми дізналися з візитівок команд. Успішно в цьому конкурсі виступили всі команди — майже рівно, але за перемогу здобули кращі – “Тритузнята” .
Настав час конкурсу “Козацькі смаколики”. Кулінарні традиції – це така ж культурна спадщина нашого народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким можна пишатися, який не слід забувати. Козацька кухня відзначалася різноманітністю страв, високими смаковими та поживними якостями, багатством традицій. «У козака вітер хату мете, сонечко хліб пече; вода сама ллється, все гаразд ведеться. Козак не гордун, що дістав, те ковтнув. Запорожці, як діти: хоч багато – поїдять, хоч трохи – наїдяться”, – так говорили про кулінарні уподобання козаків у давнину. То ж, перший етап конкурсу складався з того, що командам потрібно за рецептом, або описом відгадати назву козацької страви. А після відповіді її вигляд і правильний варіант назви з’являвся на екрані. Ведучий зачитував ще й рецептуру страв, що, мабуть, стало в нагоді не тільки учасникам конкурсу, але й господиням у залі.
Перші страви. КУЛІШ. Із Запорозької Січі до сучасної української кухні прийшла смачна козацька юшка. Сало, пшоно, картопля – основні інгредієнти страви, хоча до ХІХ ст. картоплю не додавали. Зазвичай це смачне козацьке частування готували на відкритому багатті, тому ця страва має ще одну назву – польова каша. КОЗАЦЬКА ТЕТЕРЯ. Це одна з найвідоміших перших страв. Відомо, що тісто з житнього борошна козаки в морських походах возили з собою в діжках разом із кашею з пшона. Це слугувало їм єдиною поживою на човнах або на чатах, коли не можна було розводити вогню, щоб не відкритися ворогам. Її готували як різновид юшки з житнього борошна, її готували «до води й меду» або «до масла й молока».
ЩЕРБА. Інгредієнти: Лящ-800 г, судак-500 г, вода -4 літри, сіль-2 ст.ложки, пшоно- 200 г, цибуля ріпчаста -1 велика головка, кріп-1 пучок, цибуля зелена (перо) — 1пучок, ікра ляща-200 г.
ПОТАПЦІ. За словами істориків, вони були популярні на Січі і є споконвічно українською стравою. Цей рецепт один з найпростіших: час його приготування-10 хвилин. Інгредієнти: хліб житній-1 кг, сало — 200 г,
часник — 1 головка.
ГАЛУШКИ. Прототипом для цієї страви стала основна козацька страва — саламаха – своєрідний кисіль на воді або рибному бульйоні з борошном. Муки було мало, її в основному привозили з походів. Тому козакам доводилося придумувати, як її раціонально використовувати». ПУНДИКИ. Це коржі з тіста, замішаного на кефірі з яйцем, які смажать на сковороді. Вони можуть бути солоними – тоді їх смажать з цибулею або солодкими – з маком. Макові коржі готують на свято Маковея, подаючи з медом. КОЗАЦЬКІ НАПОЇ за описом та інгредієнтами — збитень, узвар, спотикач – вгадали майже всі учасники. Другий етап конкурсу також був пов’язаний з їжею і називався: «Як козак їсть, так і працює». Наші козаки добре знаються на стравах. В роботі вони теж гарні. А чи добрий у них апетит? За українським звичаєм годувати учасників конкурсу вирішили культовою стравою – варениками. Походженням вареників ми зобов’язані турецькій кухні. Турецька страва дюш-вару готується з тіста і м’ясної начинки (вони схожі на пельмені, але розміром більші). Ця страва так сильно припала до смаку українцям, що стала частиною нашої кухні. Але українці не тільки запозичили блюдо, але й вдосконалили його – адже як начинку ми використовуємо не тільки м’ясо, а й картоплю, гриби, капусту, вишні та багато іншого. Тож наші козаки малиі якнайшвидше з’їсти порцію вареників. За підсумками цього конкурсу перемогу отримала команда “Козаки-азотівці”.
Третій конкурс програми «Козацькому роду нема переводу» – містить демонстрацiю мiцностi, вправнoстi, влучнoстi та швидкoстi учасникiв. Козакам довелося пройти через кілька випробувань. Це втричі менше, ніж було колись порогів на Дніпрі. В давні часи пороги були страшною перешкодою на шляху для того, хто плив Дніпром на Січ. Вважалося, що справжнім козаком може зватися лише той, хто пройшов хоч раз у житті через пороги. Тож перше випробування «Соколине око» – треба було із лука влучити в ціль. Наступний етап змагань «Стрибки у мішку», а останній поріг, який треба було подолати, – «Втеча з полону».
Козаки були дуже сильні, відважні і сміливі, та не завжди вони перемагали. Бувало і так, що потрапляли козаки в полон. І щоб вибратись звідти, їм необхідна була неабияка витривалість, спритність та сила волі. На мить команди уявили, що вони – козаки, і їм треба вибратись з полону. Для цього необхідно прострибати на фітболі до стрічки і повернутися назад. За підсумками цього “силового конкурсу перемогла наймолодша з учасниць команда – “Тритузнята”.
Козаки — галасливий народ. Коли їх збиралося більше одного, довкола всі звертали на них увагу. Здавна відомо, що козаки гострі на розум, їх байки, пісні та розповіді, сповнені доброго сміху. Глядачі нашої програми переконалися в цьому. Для веселих нащадків козацької слави – конкурс із назвою «Козацький гумор». Гуморили козаки завзято, і переможцями — за рівною сумою балів виявилися дві команди: “Тритузнята” і “Козаки-азотівці”.
Поки журі визначалося із загальними підсумками конкурсу, для глядачів була підготували концертний блок — виступи учасників художньої самодіяльності ПК «Хімік». І розпочав його талановитий майстер, який все життя віртуозною грою на баяні прикрашав не один захід та супроводжував виступи хору ветеранів «ДНІПРОАЗОТУ» «Журавушка». До речі, в жовтні він відсвяткував свій 80-річний ювілей. На сцені — Микола Олексійович Долинський з попурі українських вальсів. Українські пісні виконали учасники вокальної студії “Соло” Світлана Мережко, Тетяна Клочко, Ксенія Єфіменко. Чудову танцювальну композицію “Моя Україна” представив ансамбль “Славутич”.
Журі оголосило підсумки конкурсної програми “Стежками козацької слави-2019”. Перше місце здобула команда ЗОШ №20 “Тритузнята” – 155 балів, у номінації “Козаки на всі сто” перемогла команда “Козаки-азотівці” – 135 балів, у номінації “Вірність традиціям” – команда “Завзяті соколи” – 121 бал, а команда АТЦ стала переможницею у номінації “Наймоторніші козаки” – 120 балів. Кожна команда отримала на рахунок по 400 грн у подарунок, а переможці конкурсу – “Тритузнята” – квитки на концерт групи “Время и стекло”, який відбудеться у ПК “Хімік” 13 листопада.
Н.Якимець, художній керівник ПК “Хімік”

Запись опубликована в рубрике Дворец культуры, Профком. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.


семь × = 35

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>