З Днем Збройних Сил України!

День Збройних Сил України — святковий день на честь ЗСУ. Встановлений постановою ВРУ 1993 року, відзначається щорічно 6 грудня — в день ухвалення 1991 року закону України «Про Збройні Сили України».
Сьогодні строкову службу у лавах Збройних Сил України проходить з числа працівників АТ “ДНІПРОАЗОТ” 21 військовослужбовець. Службу у ЗСУ в зоні ООС/АТО за контрактом проходять 18 працівників нашого підприємства. Щиро вітаємо всіх причетних до військової служби зі святом, зичимо миру, здоров’я, благополуччя!
Відзначається День Збройних Силу України урочистою церемонією покладання квітів до могили Невідомого солдата, божественною літургією. У війську проходять урочисті збори, церемонія вручення державних нагород та святковий концерт. Ввечері програма свята завершується святковим феєрверком у містах-героях та містах розташування керівних центрів українського війська.
За традицією, кожен рік президент України вітає всіх службовців української армії, відзначаючи значну роль цих людей у підтримці Україною свого незалежного статусу.
Щороку, починаючи з 2009 року до Дня Збройних сил України присуджуються дві премії імені Богдана Хмельницького за найкраще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва в розмірі 10 тис.гривень.
До завдань української армії входить захист суверенітету і територіальної цілісності країни, зміцнення безпеки її громадян.
Українські військовики також є постійними учасниками міжнародних військових операцій, зокрема йі під егідою ООН.
Чисельність армії на сьогодні наблизилася до максимально можливої за законом позначки – 250 тис. У ЗСУ проголошено курс на досягнення стандартів Альянсу.
На жаль, в останні роки до міжнародних операцій додалася й внутрішня. ЗСУ стримують противника на Донбасі.
На сьогодні Збройні сили України складаються зі сухопутних, повітряних і військово-морських військ. Кожна з цих частин має “свій” професійний день, тому 6 грудня День Збройних Сил України − своєрідне об’єднання всіх військовослужбовців країни.
Найбільша кількість військових у сухопутних військ, до яких належить артилерія й авіація, механізовані й танкові підрозділи, високомобільні десантні війська і ракетні. Також у складі ЗСУ є внутрішні війська, прикордонна служба та оперативно-рятувальна служба цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Крім того, у 2016 році у ЗСУ були сформовані сили спеціальних операцій, зосереджені на “гібридній війні”. Зокрема, на рейдах і сучасних бойових діях, розвідінформації поза лінією фронту, ООС тощо.
З 2014 року чисельність ЗСУ почали збільшувати. На початку конфлікту на Сході українська армія складалася з 184 тис. людей. Нагадаємо, що тоді армія стала контрактною, а призов залишився лише у внутрішні війська. На початок лютого 2018 року чисельність ЗСУ сягнула 255 тисяч осіб.
Крім того, наші солдати беруть участь у міжнародних військових операціях, зокрема під егідою ООН. Армія, як відомо консервативна структура, яка має багато власних традицій та навіть забобонів. Змінювати таку структуру дуже важко, але вкрай необхідно, особливо, якщо врахувати, що більшість традицій тягнеться з радянської армії.
Один з найважливіших кроків у зламі радянської традиції – є зміна військового привітання з “Зичу здоров’я” на “Слава Україні – Героям Слава”.
Окрім того, багато в чому відіграла роль зміни кольору вище згаданих беретів. Так десантники і морські піхотинці відмовились від радянської нелогічної традиції блакитних та чорних беретів та одягнули берети кольорів марун та морської хвилі, приєднавшись до світового армійського братства.
Позбавляючись радянського минулого, військові частини позбавлялись радянських почестей та нагород. Всі ці Червонопрапорні, тричі орденоносні назви було скасовано. Натомість запроваджено українські почесні назви. Із  забуття повернулися герої української мілітарної історії, зокрема король Данило (саме як король, а не князь), Чорні Запорожці, Холодний Яр, Петро Дорошенко та багато інших.
Значущою традицією, яка знайшла відклик у цивільного населення стала  традиція зустрічати тих, хто повернувся з війни. Військовослужбовці йдуть до частини поважним кроком через місто, а цивільні їх зустрічають, вітають з поверненням. У цьому проявляється ставлення суспільства до війська.